ОБСУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсу́нути. Тимко.. при місячному світлі позгрібав обсунуте ногами сіно, кинув його нагору (Тют., Вир, 1964, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 588.