ОБСУ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Який любить недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь, засуджувати, критикувати когось, щось. [Пріська:] Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі.. обсудливі, що хоч у свій двір очей не показуй (Вас., III, 1960, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 588.