ОБСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех., розм.

1. Недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь; засуджувати, критикувати когось, щось. Ото ж мене обсудила близька сусідочка, Бодай вона не виділа на дочці віночка (Коломийки, 1969, 183); Здатна [Мокрина] на всякі вигадки і вихватки — обсудить, вихвалить, вміє приказати, звести, наплести (Горд., II, 1959, 329).

2. діал. Обговорювати, обмірковувати. Газди солідно обсуджують новини дня (Хотк., II, 1966, 351); Врешті, це діло Ви, мабуть, обсудите гурточком, а поклавши, що перекладати, звістіть мене (Коцюб., III, 1956, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 588.