ОБСТРІ́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обстрі́лювати. А ми, оглухлі й осліплі, виконували накази шахтаря Чудина, захоплювалися з його розумного хисту та вправного обстрілювання підходів до нашого підвалу (Ю. Янов., II, 1954, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 587.