ОБСТРІ́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обстрі́лювати. * Образно. Нап’ята палатка халабудилась йому на голові, обстрілювана лопотливим дощем (Гончар, III, 1959, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 587.