ОБСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док.

1. перех. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь. [Маруся:] Спасибі тобі, Хомо, ..ти один не відцурався нас, один нас обстоюєш (Стар., Вибр., 1959, 271); Діти.. не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу, сам себе обстоював (Коцюб., І, 1955, 441); Прямували завтрашні солдати у невідоме — битись за ці простори, життям обстоювати ті світи, без яких не можна прожити людям, як серцю без крові (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 520); Він.. гнівався і на Яроша, що той не зумів обстояти його права на поле (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 85); // неперех., за кого, заст. Стояти. Подавали один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати (Гр., II, 1963, 385).

2. перех. Відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь; наполягати на чомусь. Лобода.. не заперечував проти переходу через Сулу, але категорично обстоював не палити мости (Ле, Україна, 1940, 357); Зіна просто не хоче зрозуміти його, — інакше вона не обстоювала б своєї помилки (Гур., Життя.., 1954, 296); Навіть у найскладніший період становлення української поезії М. Рильський твердо обстоював збереження традицій класичної літератури і в галузі форми (Рад. літ-во, 2, 1963, 47); // неперех., при чому, заст., рідко. Зупинятися на чому-небудь для докладнішого розгляду (питання, теми і т. ін.). Поет зважив не обстоювати при сій темі (Л. Укр., III, 1952, 701).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 586.