ОБСА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБСАДИ́ТИСЯ, са́джуся, сади́шся, док.

1. чим. Насаджувати рослини навколо свого двору, житла і т. ін. Іван повернув голову, де.. в глухому кутку обсаджувався садом, обгороджувався, розбудовувався й багатів Мар’ян Хомаха (Чорн., Визволення, 1949, 34); Обсадився садом, садом-виноградом (Сл. Гр.).

2. перев. док., розм. Закінчити садіння рослин. — Як у вас в полі і в городі, кумасю? Чи обсіялись, чи обсадились? (Вас., II, 1959, 354).

3. рідко. Оточувати себе ким-небудь, садовити когось-навколо себе. Дочка з матір’ю прощалася, Попрощавшись, та й поїхала, Серед лісу становилася, Проти сонечка сушилася, Солов’ями обсадилася (Чуб., V, 1874, 764).

4. тільки недок. Пас. до обса́джувати 1-3. Тин або паркан обов’язково обсаджується виткими рослинами (Озелен. колг. села, 1955, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 575.