ОБРУЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до обручення; пов’язаний з обрядом обручення. Старенький піп бере обручальний перстень, одягає Ользі на середній палець (Шиян, Гроза.., 1956, 523).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 573.