ОБРУ́БУВАТИСЯ¹, ується, недок., ОБРУБА́ТИСЯ, а́ється, док.

1. Відокремлюватися, відпадати при ударі (про шар, шматок чого-небудь).

2. тільки недок. Пас. до обру́бувати.

ОБРУ́БУВАТИСЯ², уюся, уєшся, недок., ОБРУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., заст. Ставити з усіх боків засіки; споруджувати огорожу з колод. Кругом обрубались [гайдамаки] лісом (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 572.