ОБРУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. обру́блять; док., перех.

1. крав. Підшивати кінці тканини, утворюючи рубець. Обрублювати сорочку.

2. Ставити зруб (у колодязі, шахті і т. ін.). Як повадилась дівчина Рано по воду ходити.. — Ходи, дівчино.. Мій тебе батенько любить, І криниченьку обрубить (Чуб., III, 1872, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 572.