ОБРО́ЧНИК, а, ч., іст. Кріпак, який замість панщини сплачує оброк. Селяниоброчники.. хотіли звільнитися від сплати поміщикові оброку (Нова іст., 1956, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 571.