ОБРО́НЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оброни́ти. Холодом і смутком віє на нього з кімнати. Давить висока стеля, тиснуть з боків стіни… І кожної миті — дорогі риси. Обронені колись слова… (Мушк., Серце.., 1962, 282); Гнат уже з оброненою на груди головою стояв серед хати (Панч, В дорозі, 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 570.