ОБРЕВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Зробити ревізію. Треба наїхати та обревізувати горобцівську управу (Н.-Лев., IV, 1956, 165).

2. перен. Ретельно оглянути. Зустрівши на платформі матроса.., Большаков обревізував його з напису на кашкеті до калош на босих ногах (Ю. Янов., І, 1958, 119); Івашко вперше за весь час критично обдивився Анатоля, обревізував йому обличчя (Кач., II, 1958, 370).

3. перен. Детально проаналізувати; обміркувати. Обревізувавши, напевно, що він говорив до.. юнака, поштовик.. знову зашамотів (Панч, На калин. мості, 1965, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 563.