ОБРА́НЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обра́нити. За нею вже товпляться перед командирами й інші дівчата, тримаючи в поводах змилених, заганяних, то обранених, то в перекручених сідлах кадетських скакунів (Гончар, II, 1959, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 562.