ОБРА́МЛЯТИ, я́ю, я́єш і ОБРА́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРА́МИТИ, млю, миш; мн. обра́млять; док., перех.

1. Вставляти, поміщати в раму, рамку.

2. Оточувати собою що-небудь у вигляді рамки; облямовувати. Червоні пасма ліщини обрамляли велику площу води з усіх боків (Чаб., Тече вода.., 1961, 45); Чергуються рядками дуб і клен, акація і ясен — живі рими. А кожну зелену строфу обрамлює кучерявий чагарник… (Жур., Вечір.., 1958, 38); Очі у неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице незвичайне (Сенч., Опов., 1959, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 562.