ОБРАДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Зрадіти. Або не знать з чого, з доброго дива обрадіє [Катря]: тоді співає, всміхається, червоніє (Вовчок, І, 1955, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 559.