ОБПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПИ́ТИ, обіп’ю́, обіп’є́ш, док., перех., розм. Випивати у кого-небудь багато питва, завдаючи йому збитків; випивати за чийсь рахунок. Чи вона на мене чари насилає, чи вона мені дання дала, щоб мене об’їдати та обпивати! (Н.-Лев., III, 1956, 253); Почала братова мене знов допікати.., що я й об’їла їх і обпила (Вовчок, І, 1955, 13); Та все норовлять об’їсти, обпити, обікрасти тебе (Стельмах, II, 1962, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 555.