ОБО́ЧИНКА, и, ж. Зменш. до обо́чина. * Образно. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку або хоч стежечку, хай навіть невеличку обочинку біля великого шляху, але все-таки свою (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 553.