ОБОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., рідко. Те саме, що обо́жнювати 2. Я волів би, щоб панна К. з моїм братом заручилась, котрий її обожає (Коб., III, 1956,18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 548.