ОБНОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ОБНО́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБНОВИ́ТИСЯ, новлю́ся, но́вишся; мн. обно́вляться; док.

1. Набирати вигляду нового. У церкві обновився хрест, а на попові ряса (Укр.. присл.., 1955, 24); Село обновилося, виросло. Є в ньому чотири школи, Будинок культури (Цюпа, Україна.., 1960, 172).

2. перен. Змінюючись, поліпшуватися, ставати кращим. І обновляються долини, І сила краю нароста… (Мас., Побратими, 1950, 115); Обновлюється вся природа В промінні щедрого тепла (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 16); // Відроджуватися, оживлятися. Діла́ добрих обновляться, Діла́ злих загинуть (Шевч., І, 1963, 339); [Мальванов:] Обвіє тебе гарячими вітрами, прополоще жовтими пісками, — і не помітиш, як душа обновиться (Коч., II, 1956, 44).

3. Замінюватися чим-небудь новим. Обновилася тричі на соснах опалених глиця (Голов., Близько.., 1948, 77); // Змінюватися, поповнюючись чимось новим. Одно підбивається, занепадає на силах; Інше в той час підроста. Обновляється світ повсякчасно (Зеров, Вибр., 1966, 160); У місті за цей час люди так обновилися, що навряд чи зустріне він кого-небудь із своїх шкільних друзів (Руд., Вітер.., 1958, 227).

4. тільки недок. Пас. до обновля́ти і обно́влювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 546.