ОБНАРО́ДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обнаро́дувати. Хоч бойові накази ще не були обнародувані, кожному бійцеві була ясна стратегія і напрямки наступних ударів (Гончар, II, 1959, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 545.