ОБМО́ТКА, и, ж.

1. спец. Покриття на чому-небудь, яке накладається обмотуванням. Обмотка електропровода; Обмотка теплоізоляції.

2. спец. Система провідників електричного струму, розміщених на магнітних елементах електричної машини. Всі провідники електричного струму: дріт, шини, кабелі, обмотки електромашин і трансформаторів роблять з чистої міді (Токарна справа, 1957, 59).

3. перев. мн. Довгі смуги цупкої тканини, якими солдати обмотують ноги від черевиків до колін. Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Тют., Вир, 1964, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 543.