ОБМЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмести́. * Образно. Літа встають, від клевети обметені, Над світом, над планетою (Мал., Листи.., 1961, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 537.