ОБМЕ́ЖНИК, а, ч.

1. Пристрій, який регулює функціонування машини, установки і т. ін. у межах установленої величини. Сучасні автомобільні карбюратори.. часто конструктивно об’єднуються з обмежником найбільшого числа обертів колінчастого вала двигуна (Автомоб., 1957, 84); У Бельгії на перехрестях вулиць і доріг з пожвавленим рухом установлені обмежники швидкості.. Якщо автомобіль перевищує встановлену швидкість, на світлофорі спалахує червоне світло (Знання.., 2, 1968, 5).

2. розм., рідко. Той, хто дотримується застарілих норм і показників у виробництві, не бореться за підвищення продуктивності праці і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 536.