ОБМЕ́ЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. обме́жити 1. Куцевич ніколи не прагнув шукань, а завжди стояв за обмеження ініціативи експериментаторів (Рибак, Час.., 1960, 496).

2. Правило, настанова, що обмежує чиї-небудь права, дії і т. ін. — Вона б [княгиня Ольга] хотіла, щоб її купці без обмежень торгували в Константинополі (Скл., Святослав, 1959, 208); М. Старицький працював, долаючи цензурні обмеження, борючись з нерозумінням і прямим осудом (Рад. літ-во, 3, 1971, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 536.