ОБМЕ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обме́жити. Світ колись для дикуна Був обмежений рікою (Рильський, І, 1956, 151); От уявімо, що частки начальні тієї істоти В кількості якось обмеженій бродять по всесвіту всюди (Зеров, Вибр., 1966, 174).

2. у знач. прикм. Невеликий за розміром, обсягом, кількістю і т. ін.; незначний. Вся поверхня лиця у Лялі являла собою невеликий трикутник, і на цій обмеженій площі.. розмістилась пара великих, довгастих зелених очей (Вільде, Повнол. діти, 1960, 12); Кожний робітник, очевидно, педантично виконував якусь певну й обмежену частку загальної роботи (Смолич, І, 1958, 75); Обмежені відомості; // Примітивний за змістом. І якими ж обмеженими і убогими є підручники з літератури для середньої школи! (Мал., Думки.., 1959, 40).

3. у знач. прикм. Який має вузький кругозір; духовно не розвинений, недалекий. — Записано його в Орську [фортецю], де батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата: солдафон з унтер-офіцерів (Тулуб, В степу.., 1964, 83); Шеф ваш — людина обмежена і самозакохана (Рибак, Час.., 1960, 428); // Який виражає духовну нерозвиненість, недалекість. Обмежене мислення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 536.