ОБМА́НКА, и, ж. Мінерал, який має в своєму складі метал, але позбавлений зовнішніх його ознак. Головний породотворний мінерал — рогова обманка (Курс заг. геол., 1947, 58); Смоляна обманка; Цинкова обманка,

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 534.