ОБМА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обма́зати. І в садку як слід прибрано — стежки заметені, родюче дерево обмазане й попідрізуване (Мирний, IV, 1955, 327); Дивиться він: на воротях стовпи обмазані дьогтем (Н.-Лев., III, 1956, 338); Біліють у садах чепурні хати, дбайливо обмазані господинями (Шиян, Баланда, 1957, 50); // обма́зано, безос. присудк. сл. Яблуньку дбайливо обкопано навколо, а стовбур акуратно обмазано глиною (Донч., Перемога.., 1949, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 533.