Про УКРЛІТ.ORG

обм'якати

ОБМ’ЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМ’Я́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Ставати м’яким, втрачати первісну твердість, пружність. Від тих побоїв поволі тьмарилася її здорова сільська краса, тверде тіло обмякало і в очах згасала жага кохання (Тют., Вир, 1964, 7).

2. Ставати млявим, розслабленим. Огей обмякає, відхиляється спиною до деревяної перетинки [ліжка] (Досв., Вибр., 1959, 287); Напружені весь час нерви здали, і все тіло обмякло, обезвладніло (Гжицький, Вел. надії, 1963, 165); // перен. Під впливом чого-небудь раптово втрачати рішучість, упевненість у діях, поведінці. Цензор якось одразу обмяк, змовк.. На нього, не кліпаючи, дивились ясно-голубі, холодні від ледве стримуваної ненависті очі (Кол., Терен.., 1959, 23); Староста обмяк: з ним розмовляли мовою закону? (М. Ол., Чуєш.., 1959, 68).

3. перен. Ставати лагіднішим, поблажливішим; втрачати попередню суворість, лагідніти. Спянілий капітан настільки обмяк і подобрішав, що коли о. Никодим попросив у нього.. машину.., то він охоче це дозволив (Скл., Карпати, II, 1954, 344); Андріян відразу обмяк, де й ділася його суворість (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 544.

вгору