ОБЛОБИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., заст., ірон. Поцілувати. — Дозвольте по нашому, російському звичаю! — прогримів тим часом градоначальник Мустафін і тричі облобизав отетерілого консула (Смолич, Світанок.., 1953, 47); Матушку я.. заспокоїв, облобизав і до світлиці завів (Баш, На землі.., 1957, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 528.