ОБЛИЦЮВА́ННЯ, я, с., буд.

1. Дія за знач. облицюва́ти. З поліетилену виготовляють листи для облицювання апаратів і резервуарів (Наука.., 2, 1963, 4).

2. Матеріал, яким облицьовують поверхню чого-небудь. Тарас Григорович.. обійшов мінарет, милуючись його облицюванням з рожевого граніту і вибагливими карнизами з кольорових кахлів (Тулуб, В степу.., 1964, 51); Під час вибуху свердловина розширюється і водночас суміш вкриває стінки траншеї тонким, але міцним облицюванням (Наука.., 8, 1970, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 524.