ОБЛЕ́СЛИВО. Присл. до обле́сливий. Прошення було написано хитро, облесливо і разом з тим з отрутою (Н.-Лев., IV, 1956, 167); — Заходьте, шановний Антоне Андрійовичу, — облесливо воркотів ад’ютант. — Найясніший князь нетерпляче чекає на вас (Добр., Очак. розмир, 1965, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 521.