ОБЛЕ́ЖАНИЙ, а, е.

1. Діспр. пас. мин. ч. до облежа́ти.

2. у знач. прикм. На якому хто-небудь довго лежав, щось довго лежало. Він ворухнувся, але знов ліг на своє облежане місце (Ле, Клен. лист, 1960, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 521.