ОБЛАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Полатати для себе весь одяг, все необхідне. Передніше колись було [Серединський ] мене обминає, ..а як облатався, обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати (Н.-Лев., І, 1956, 123); Рідко яка з жінок або дівок користувалася вільним часом, щоб обіпратися, облататися (Л. Янов., І, 1959, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 520.