ОБЛАСКА́ВИТИ, влю, виш; мн. обласка́влять; док., перех., рідко. Те саме, що обласка́ти. Стругаль обласкавив непокірного хлопчину по-батьківському теплим поглядом (Кач., Вибр., 1947, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 519.