ОБЛА́МУВАТИСЯ1, ується, недок., ОБЛАМА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Ламаючись, відділятися від чого-небудь з усіх боків, по краях. Краї льоду, що сповзає в море, обламуються і спливають на поверхню у вигляді величезних льодових гір (Фіз. геогр., 5, 1956, 118); Висушену до стандартної вологості махорку знімають з вішал і глиць у вологі дні, щоб не обламувалося листя (Техн. культ., 1956, 346).
2. тільки док. Стати несправним, поламаним; поламатися. Обламалася машина. Захлинувсь мотор і стих (Перв., І, 1958, 492).
3. тільки док., розм. Зупинитися в дорозі через несправність засобів пересування; // Припинити роботу через несправність машини, механізму і т. ін. — А чому то комбайн і досі стоїть? — запитала в голови Соломія. — Та обламався трохи Гаврило (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 54).
4. тільки недок. Пас. до обла́мувати1.
ОБЛА́МУВАТИСЯ2, уюся, уєшся і ОБЛО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн.обло́мляться; док.
1. Ламатися під вагою чого-небудь. За хвилину він на самісінькому вершку. Вище вже не можна: гілочки під ногами тріскають і обламуються (Смолич, II, 1958, 48); Василько хотів подертися ще вище, але сучок обломився під ним, і він звалився козакові просто на голову (Панч, II, 1956, 202).
2. розм. Падати вниз, ламаючи своєю вагою яку-небудь опору; провалюватися. — Бачу, як інші на льоду обломились, маю пересторогу (Вовчок, VI, 1956, 287).
3. тільки недок. до обла́мувати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 519.