О́БЛАВОК, вка, ч., заст. Борт. Алі.. хапався за бік баркаса і піднімався разом з ним догори, мов краб, приліплений до кораблевого облавка (Коцюб., І, 1955, 390); Лозові дуги, що я витяг із човна і налагоджував зігнути над каючком, ніяк не потрапляли до кільчиків облавка (Досв., Вибр., 1959, 410); Шумить Вода невтомна за.. облавком, Волога й тьма охоплюють істоту (Рильський, І, 1956, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 517.