ОБКУ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкуса́ти. Нестерпно боляче було Данькові дивитись на неї.. Губи обкусані, в запеченій крові… (Гончар, II, 1959, 370); * Образно. Давид виймає з кишені обкусаний кремінний наконечник стріли (Стельмах, І, 1962, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 516.