ОБКУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБКУРИ́ТИСЯ, курю́ся, ку́ришся, док.

1. Обдавати, оповивати себе димом.

2. розм. Дуже багато курити, завдаючи собі шкоди.

3. тільки док., розм. Витратити до кінця все куриво. Брянський теж потерпає, без курива, але стоїчно зносить свої муки. — Обкурились, — скаржиться нарешті і Брянський. — Хоч би раз ще потягти (Гончар, III, 1959, 28).

4. Ставати зручним для куріння (про люльку, мундштук).

5. тільки недок. Пас. до обку́рювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 516.