Про УКРЛІТ.ORG

обкурювати

ОБКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех.

1. Обдавати, оповивати димом. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (Руд., Вітер.., 1958, 413); Перед сном Маша, взявши тліючу головешку, обкурила в наметі димом, щоб повиганяти геть комарів (Гончар, Маша.., 1959, 88); Папія схопив своє кадило, пройшов з ним по палаті.., обкурив царя (Скл., Святослав, 1959, 147).

2. Діяти димом, газом, випарами чого-небудь, знищуючи на рослинах шкідників, паразитів. Деревяні підпірки, в тріщинах яких можуть зимувати гусениці, обкурюють сіркою (Захист рослин.., 1952, 428).

3. Покривати сажею, кіптявою. Поїзд шпарко біг, ресори мяко гойдали, рука хибила й огонь сірника ковзнув по цигарці, обкуривши її сизою кіптявою (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 295).

4. Спричинювати появу жовтизни на поверхні чого-небудь від куріння.

5. Курінням робити зручнішим для користування (люльку, мундштук).

6. розм. Обвівати, обсипати (снігом, пилом і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 516.

вгору