ОБКУВА́ТИ¹див. обко́вувати.

ОБКУВА́ТИ², ує́, док., перех., розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю). Нехай соловейко гніздо в’є, а сива зозуленька обкує (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 515 - 516.