ОБКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкопа́ти. Подзвонивши, помітила [Надійка] неподалік на заасфальтованому майданчику під низеньким обкопаним деревцем зелену лаву і знову сіла (Коз., Листи.., 1967, 187); Тік був.. обкопаний ровом, обсаджений.. тополями та осокорами (Н.-Лев., II, 1956, 183); // обко́пано, безос. присудк. сл. Цвинтар було обкопано рівчаком і обсаджено густим деревієм (Грим., Син.., 1950, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 513.