ОБКОЛУ́ПУВАТИСЯ, ується, недок., ОБКОЛУПА́ТИСЯ, ається, док., розм. Відпадати невеликими шматками; обсипатися, обвалюватися (про верхній шар чого-небудь). Обколупалася глина; // рідко. Ставати облізлим, обсипаним, обдертим (про стіни, будівлю). Стіни обколупалися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 513.