ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст.

1. Звичайний. Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Вовчок, 1. 1955, 341).

2. Вихований.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 501.