ОБИЧА́ЙКА, и, ж. О́бід сита, решета, бубна і т. ін. [Знахар:] А мазниця є? [Степанида:] Є, є!.. [Знахар:] Коли б ще обичайка з старого сита або з решета… (Кроп., IV, 1959, 37); * У порівн. — Мерзота!.. — знову тільки й міг вимовити Лодиженко, позираючи вгору, де блищало, мов обичайка з підситка, коло світла (Ле, Міжгір’я, 1953, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 501.