ОБЕРТО́ВИЙ, а, е, спец.

1. Те саме, що оберта́льний 1. Рухи мінеральних мас і деформації земної кори відбуваються за умов постійно діючої сили, якою є обертовий рух Землі (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 8).

2. Який діє за принципом обертання навколо власної осі. На стругальних верстатах вживаються інструменти з обертовими різцями (Стол.-буд. справа, 1957, 121); // Який має частини, пристрої, що діють за принципом обертання (про машини, механізми). Як приємно слухати глухий тисячотонний гул десятків обертових машин, коли тисячі тонн води падають з багатометрової висоти на лопаті турбін, змушуючи їх обертатись (Рад. Укр., 30.VІ 1962, 3).

3. Який може обертатися або обертається навколо власної осі. На схресті вулиць, біля обертових Щитів афішних, свіжими шовками Шурстять стрункі дівчата (Вирган, Квіт. береги, 1950, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 493.