ОБЕЗСМЕ́РТИТИ, рчу, ртиш, док., перех. Зробити безсмертним, невмирущим. Людина вирвалась до Сонця, в простори космосу, звеличивши і обезсмертивши навіки свої безмежні творчі можливості (Наука.., 5, 1961, 1); // перен. Зробити незабутнім, пам’ятним для нащадків. Ескадра.. виходить в плавання, якому судилось стати епохальним і обезсмертити імена героїв Антарктиди (Довж., Зач. Десна, 1957, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 488.