ОБЕЗКРИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗКРИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Відривати, відламувати або псувати крила; робити безкрилим (у 1 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 487.