ОБДАРИ́ТИ див. обдаря́ти.

ОБДАРИ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаро́вувати. Як же їх [молодих] обдарили подарками.., так вони [родичі] і замовкли, і затихли, надіючись і погуляти опісля по закону (Кв.-Осн., II, 1956, 353); Ївга трохи не загубила книша, яким матушка обдарила (Мирний, III, 1954, 42); За ним стоїть Могутня чесна сила, .. Вона цим щастям боротьби Андрюшу обдарила (Перв., II, 1958, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 481.