ОБГРЕ́БЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обгребти́ 2. Через двадцять хвилин хати.. вже не було. На тому місці стояв здоровенний шапкатий стіг, підскубаний, обгребений (Мушк., Чорний хліб, 1960, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 479.